Комп’ютерна графіка

Тип модуля: за вільним вибором студента.

Семестр: п’ятий.

Обсяг модуля: загальна кількість годин – 180 (кредитів ЄKTC – 6,0), аудиторні години – 70 (лекції – 30 годин, лабораторні роботи – 40 годин).

Лектор: к.т.н., доцент Сидоренко Валерій Миколайович.

Результати навчання

У результаті вивчення модулю студент повинен:

Знати методи, алгоритми і технічні засоби двовимірної і тривимірної комп'ютерної графіки, методи обчислювальної геометрії та оцінки складності алгоритмів.

Уміти застосовувати на практиці методи двовимірної растрової і векторної та 3D-графіки шляхом програмної реалізації відповідних алгоритмів з використанням спеціалізованих програмних бібліотек.

Спосіб навчання: аудиторні заняття та самостійна робота.

Необхідні обов’язкові попередні та супутні модулі:

  • Вища математика
  • Фізика
  • Теорія ймовірностей та математична статистика
  • Алгоритми та методи обчислень
  • Дискретна математика
  • Обчислювальна техніка
  • Програмування
  • Теорія інформації та кодування

Зміст навчальних модулів:

Наукова та ділова графіка. Застосування Google Chart API та Open GL для створення інтерактивних та анімованих 2D та 3D презентацій та демонстрацій наукового та ділового характеру.
Двовимірна графіка. Алгоритми растрової, векторної та фрактальної графіки.
Тривимірна графіка. Проектування тривимірних об’єктів. Нормуючі перетворення видимого об’єму. Алгоритми видалення невидимих ребер та граней. Зафарбовування. Рендерінг полігональних моделей. Візуалізація просторових реалістичних сцен. Програмні технології комп’ютерної графіки.

Рекомендована література:

1.    Пратт М., Фокс А. Ввычислительная геометрия. Применение в проектировании на производстве. М.: Мир, 1982.
2.    Ван Дэм А, Фоли Дж. Основы интерактивной машинной графики. Кн. 1, 2. М.: Мир, 1985. – 386 с.
3.    Ньюмен У., Спрул Р. Основы интерактивной машинной графики. М.: Мир, 1985. –573 c.
4.    Роджерс Д., Адамс Дж. Математические основы машинной графики. – М.: Мир, 2001. – 604 с.
5.    Эйнджел Э. Интерактивная компьютерная графика. Вводний курс на базе ОреnGL. – М.: Издательский дом „Вильямс”, 2001. – 592 с.
6.    Херн Д., Бейкер М. Компьютерная графика и стандарт OpenGL. – М.: Вильямс, 2005. – 1158 с.
7.    Хилл Ф. OpenGL. Программирование компьютерной графики. – СПб.: Питер, 2002. – 1088 с.
8.    В. Г. Маценко. Комп’ютерна графіка: Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2009. – 343 с.
9.    Завьялов Ю.С., Леус В.А., Скороспелов В.А. Сплайны в инженерной геометрии. – М.: Машиностроение, 1985. – 204 с.
10.    Луизов А. В. Цвет и свет. – Л.: Энергоатомиздат, 1989. – 256 с.
11.    Демин Ю. А. Практикум по компьютерной графике: учебное пособие / А. Ю. Демин; Томский политехнический университет. – Томск: Изд-во Томского политехнического университета, 2014. – 120 с.
12.    Петров М. Н. Компьютерная графика: Учебник для вузов. 3-е изд. – СПб.: Питер, 2011. – 544 с.
13.    Васильев В. Е. Морозов. Компьютерная графика: Учеб. пособие. – СПб.: СЗТУ, 2005. – 101 с. Хашими С., Агостон Ж. Теория цвета и ее применение в искусстве и дизайне. – М.: Мир, 1982. – 184 с.
14.     Коматинени С., Маклин Д. Разработка приложений для Android. – СПб.: Питер, 2011. – 736 с.

Форми і методи навчання: Лекції, лабораторні роботи, консультації, самостійна робота.

Методи і критерії оцінювання:

  • поточний контроль (80%):  контроль знань під час практичних та лабораторних занять, перевірка індивідуальних завдань;
  • підсумковий контроль (20%): диф. залік.

Мова навчання: українська.